НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
    Національного університету
  "Києво-Могилянська академія"
Університет - це лише група будинків, зібраних навколо Бібліотеки... (Шелбі Фут)
Бібліотека Антоновичів

Пн.-Нд. 8.30-20.30

Бібліотека рідкісних і цінних видань

Пн.-Пт. 13.00-17.00
Сб., Нд. Вихідні

Б-ка ресурсного центру вивчення англійської мови

Пн. 8.00-13.00
Вт., Ср., Чт. 9.00-13.00
Пт. 8.00-13.00
Сб.-Нд. Вихідні

 

Довідкова служба

Пн.-Пт. 10.00-17.00
Сб., Нд. Вихідні

Американська бібліотека (4 корп.)

Пн.-Чт. 9.00-18.00
Пт.- 10.00-19.00
Сб.-Нд. Вихідні

Філологічна бібліотека

Пн.-Чт. 9.00-18.00
Пт. 9.00-17.00
Сб.-Нд. Вихідні

Адміністрація

Пн.-Пт. 9.00-18.00
Сб., Нд. Вихідні

Ігор Губаржевський

Губаржевський І.В. належить до того покоління українських діячів, життя яких під тиском історичних, військових, ідеологічних обставин було поділено щонайменше на два пласти: життя на батьківщині й в еміграції. Крім того, ім’я І.В. Губаржевського, як й імена більшості українців, що, намагаючись спасти себе і свої родини від фізичної розправи радянської влади, після другої світової війни залишили Україну й виїхали до західних держав, було тривалий час невідоме ані в середовищі інтелектуалів, ані пересічному громадянину. Науковий співробітник Української академії наук, мовознавець, літературознавець, викладач у київських вищих закладах І.В. Губаржевський з початком війни стає священиком. В еміграції він поряд з душпастирською працею виступає як письменник, перекладач, публіцист, критик, редактор, викладач. 

Губаржевський Ігор Володимирович народився 30 травня 1905 року в сім’ї священика Володимира і Марії Губаржевських у с. Дерешова Ново-Ушицького повіту Камянець-Подільської губернії (нині: Мурованокуриловецький р-н Вінницької обл.). Дитинство й рання юність І.В. Губаржевського пройшли в с. Паланка Гайсинського повіту на Поділлі (нині: с. Заозерне Тульчинського р-ну Вінницької обл.). 1917 року закінчив Подільську духовну семінарію. У 1921 році І.В. Губаржевський приїхав до Києва на навчання в Київському археологічному інституті (відділ етнології). У 1930 році він екстерном складає іспити на історико-філологічному відділі Київського інституту народної освіти з правом викладання мови і літератури в середніх і вищих навчальних закладах. 

З 1925 по 1930 рік був лектором на Київських державних курсах українознавства. У 1928-1941 роках працював науково-технічним, молодшим і старшим співробітником в секції діалектології Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук. Крім того, з 1937 року працював доцентом, пізніше професором і керівником кафедри російської мови і літератури Київського педагогічного інституту. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Шевченко і сучасна літературна мова», офіційними опонентами на захисті якої були професори Харківського університету академік Л.А. Булаховський і кандидат історичних наук Ю.В. Шевельов.  

З початком війни був включений до списку співробітників ВУАН, що підлягали евакуації до Уфи, однак через захворювання дітей залишився у Києві. 27 грудня 1941 року відбулося рукоположення його єпископом Леонтієм (Філіппович) в диякони, а 29 грудня – у священики в Богоявленському монастирі Житомира. На початку 1942 року був призначений настоятелем і благочинним м. Чоповичі Коростенського повіту Житомирської обл. (нині: Малинського р-ну Житомирської обл.) та довколишніх сіл. За час священицтва І. Губаржевського у м. Чоповичі була побудована церква, що діє до сьогодні. У жовтні 1943 році родина Губаржевських вирушила на захід в еміграцію. В 1945 році о. митрат І. Губаржевський був призначений настоятелем в парафію табору переміщених осіб Гайденау біля Гамбурга. Одночасно в 1945-1948 роках був керівником курсів української мови і літератури в Народному університеті табору, а також видавав журнал «Похід». 

У 1948 році І. Губаржевський прибуває до Великобританії як голова Генерального церковного управління Української автокефальної православної церкви з місцем осідку у Лондоні, де організував українське церковне життя, зокрема придбав для церкви будинок, друкарню, започаткував друкування єдиного в той час у Європі українського православного церковного органу, створив Братство св. Архістратига Михаїла. Був редактором часописів «Братський Листок» та «Хрест і Тризуб».  Крім того, у Великобританії І. Губаржевський викладав російську мову у військовій школі для підготовки морських офіцерів Військо-морського флоту Великобританії.

На початку 1960 року І.В. Губаржевський з родиною переїхав до США, де займався душпастирською працею в Св. Успінської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Трентон, Нью Джерсі, Св. Андріівської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Філадельфія, св. Архістратига Михаїла Української автокефальної православної церкви в м. Нью-Йорк. Одночасно працював викладачем російської та української мов. В останні роки життя створив Український православний лекторій, де читав лекції на історично-релігійні теми. В еміграції писав статті переважно богословського і релігійно-виховного характеру, що друкувалися у різних еміграційних часописах, а також окремими брошурами.

Помер І.В. Губаржевський 5 листопада 1970 року в Нью-Йорку.

Повернутися 

 © 2011-2019, Наукова бібліотека Національного університету "Києво-Могилянська академія"