Книжкова колекція Сергія Івановича Білоконя розпочала надходити до бібліотеки НаУКМА у 2012 році. 17 квітня 2012 року С.І. Білокінь та НаУКМА підписали угоду про передачу до фондів бібліотеки НаУКМА книжкового зібрання Сергія Івановича та виокремлення його у окремий фонд з єдиним місцем розташування та спеціальними умовами зберігання.
Активний процес передачі колекції тривав з квітня по серпень 2012 року, коли Дарувальник передав до НаУКМА значну частину своєї приватної колекції. Усі передані видання (а це 15 160 примірників / 9213 назв) опрацьовані та доступні через електронний каталог бібліотеки НаУКМА.
Бібліотека розташовується в приміщенні Бібліотеки рідкісних та цінних видань (4 корпус, 1-й поверх КМЦ).
Книгозбірня С.І. Білоконя - унікальна за своїм складом. Частинами цієї колекції є бібліотечки відомих людей - такі собі колекції в колекції. Можна припустити, що початком зібрання стала бібліотека батька дослідника - доктора біологічних наук, професора Київського університету, директора Ботанічного саду імені академіка О. В. Фоміна Івана Петровича БІлоконя (1914-1975). Колекція зберігалася у відомому «Будинку працівників науки» на Паньківщині, де з 1955 р. мешкала родина Івана Петровича.
Іншою важливою за цінністю та складом частиною колекції С. Білоконя в Могилянці є книжкове зібрання Федора Пилиповича Максименка (1896-1983) - відомого українського бібліографа-енциклопедиста, книгознавця, праця якого «Матеріали до краєзнавчої бібліографії України, 1847–1929» (1930) стала бібліографічною класикою. Іменем Федора Пилиповича названо відділ рукописів та рідкісної книги бібліотеки Львівського університету ім. І. Франка. Книжкове зібрання Федора Пилиповича містить велику кількість цінних бібліографічних та книгознавчих видань: «Історії України-Руси» М. Грушевського (з його примірників робилися перевидання перших чотирьох томів), «Історія України» Михайла Антоновича (празьке видання Юрія Тищенка), видання О. Рігельмана «Летописного повествования о Малой России и ее народе и козаках вообще…» 1847 року видання із передмовою Осипа Бодянського, книги, видані в Уфі українськими переселенцями під час Другої світової війни та ін.
56 книг з колекції належали до бібліотеки патріарха Володимира (Романюка) (у миру Васи́ль Омеля́нович Романю́к (1925-1995) — українського релігійного діяча, Патріарха Київського і всієї Руси-України УПЦ-КП (1993 - 1995). До Сергія Білоконя вони перейшли як до радника
Є серед книг С. Білоконя і видання, передані Ольховським Юрієм Андрійовичем (1930-2009) - викладачем університету Джоржда Вашингтона, активним громадським діячем, прихильником правозахисного руху в СРСР, сім’я якого емігрувала з України у 1941 р. Це колекція видань «Континент», «Посев», «Вече» та ін. російського еміграційного видавництва «Посев» («Possev-Verlag»), що було засновано після війни у 1945 р. у Німеччині в таборі Менкендорф як орган Народно-трудового союзу російських солідаристів. Протягом свого існування видавництво змінило кілька міст. Крім книг на філософські, соціальні та релігійні теми «Посев» видавав твори дисидентів, які нелегально доставлялися до сталінської Росії тощо.
Знайшли своє місце тут і книги художниці Людмили Морозової (1907-1997), Ігоря Поступальського та багатьох інших.
Серед найстаріших книг у колекції Сергія Івановича - частина оригіналу «Хроніки землі руської» Гваніньї 1611 р. (Gwagninus, Alexander, Kronika ziemie rvskiey…. - W Krakowie : w Drukarnicy Mikolaia Loba/Rotu Pan, 1611. - [4], 40, [2] c.), а також Kratter, Franz. Briefe über den issigen Zustand von Galizien : ein Beitrag zur Statistik und Menschenkenntnis. - Leipzig : Wucherer, 1786 та інші.
Цінну частину зібрання становлять книги та відбитки середини - останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст., що побачили світ у Москві, Санкт-Петербурзі та Києві. Також видання української діаспори середини ХХ століття тощо.
Про колекцію С. Білоконя в НаУКМА - стаття Борисова Т. Книжкова колекція С.І. Білоконя отримує нову "прописку".
Білокінь Сергій Іванович (нар. 1 липня 1948, Київ - помер 14 квітня 2023 р.) – історик, джерелознавець, кандидат філологічних наук, доктор історичних наук, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, керівник Центру культурологічних студій Інституту, заслужений діяч науки і техніки України, Головний науковий співробітник відділу історії України другої половини 20 століття Інституту історії України НАН України. Керівник Центру культурологічних студій Інституту, почесний професор НаУКМА.
Походить з родини науковців. Батько - відомий учений-ботанік професор Іван Петрович Білокінь (1914-1975), директор Ботанічного саду імені академіка О.В. Фоміна. Родина проживала у Києві в в «Будинку працівників науки» на вулиці Микільсько-Ботанічній, 14/7. Пізніше Сергій напише розвідку, присвячену історії будинку, де мешкали О. Білецький, Ю. Даденков, І. Кондиленко, О. Покришкін, учений в галузі електротехніки І. Постніков, Толубинський, Штокало. Сім’я Білоконя була власниками квартири № 49 від 1955 до 2012 року.
З 1963 року С.Білокінь брав участь у діяльності київського Клубу творчої молоді (організації шістдесятників), де познайомився А.Горською, І.Світличним, І.Дзюбою, Г.Севрук, Л.Семикіною та іншими відомими діячами української культури.
«Віхи життя і творчості засновника української радянської графіки Г.Нарбута» - називалося одне із перших досліджень Сергія Білоконя, опубліковане в результаті вивчення київських, московських та ленінградських архівів студентом історичного факультету КДУ. Стаття присвячена Георгію Нарбуту, із сином якого він був знайомий особисто, у 1968 р. на всесоюзному конкурсі в Москві отримала медаль «За кращу наукову студентську роботу».
Після закінчення історичного факультету Київського державного університету ім.Шевченка (1971) працював у Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, потім - у Музеї книги.
Захист кандидатської дисертації на тему «Предмет и задачи литературоведческого источниковедения» відбувся в Москві 1978 р. У цій роботі дослідник зробив серйозне методологічне відкриття. С.Білокінь ствердив наявність позаджерельного знання. На його думку, крім джерел звичайного типу, історичний процес відбивається також у свідомості людей і за традицією рухається в майбутнє. За підтримки акад. Д.Лихачова стаття С.Білоконя «Літературознавче джерелознавство», де ця ідея описувалася, увійшла до 11-го тому «Короткої літературної енкциклопедії» і дістала широке оприлюднення.
Наприкінці 1970 – на початку 80-х років С.Білокінь виступав на зібраннях клубу києвознавців в актовій залі Музею історії Києва, де розповідав про М.Максимовича й В.Щербину, С.Шамрая й Н.Мірзу-Авак’янц, М.Берлинського й Ф.Ернста. Публіка приходила спеціально «на Білоконя». У кінці 80-на початку 90-х роках бере активну участь у громадському житті: учасник київського культурологічного клубу «Спадщина» при Будинку вчених; ініціює створення та очолює Київське наукове товариство імені Петра Могили; голова Всеукраїнського православного братства Андрія Первозванного. 1 грудня 1994 року патріарх Київський і всієї Русі-України Володимир призначив його своїм радником.
2000 р. в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України відбувся захист докторської дисертації Сергія Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр.: Джерелознавче дослідження».
У 2012 році досліднику присвоєно звання почесного професора Національного університету “Києво-Могилянська академія”. 1 версня 2012 року Сергій Іванович прочитав у НаУКМА інавгураційну лекцію на тему “Клуб творчої молоді "Сучасник" (1960-1965)”.
Сергій Білокінь зробив важливий внесок у грушевськознавство, брав участь у полеміці довкола спадщини Михайла Грушевського, публікував спогади, листування, перші універсали тощо.
Серед напрямів наукових зацікавлень дослідника - історична й персональна бібліографія; києвознавство; персоналії (вчених, мистецтвознавців, бібліографів, мистців, літераторів, діячів Церкви – передусім тут можна виділити нарбутіану й грушевськіану); теоретична культурологія; джерелознавство української культури новітньої доби; історико-церковна проблематика.
В енциклопедичному довідника «Київ» (1981-1985 рр.) вміщено понад триста заміток Сергія Білоконя, присвячених історії Києва. Як літературознавець С.Білокінь створив низку нарисів про українських письменників доби «розстріляного відродження», опублікував нові джерела для вивчення їхньої творчої діяльності. Це спогади І.Сенченка, твори Вероніки Черняхівської, літературні нариси про Л.Старицьку-Черняхівську, Миколу Зерова, Михайла Семенка, Василя Горленка. Публікує раніше незнані або маловідомі твори красного письменства, наукові праці І.Борщака, М.Зерова, Ю.Бойка-Блохина, О.Воропая («Звичаї українського народу»), Є.Маланюка, П.Одарченка, М.Грушевського, Л.Винара, В.Міяковського, А.Синявського, В.Петрова, М.Шлемкевича, О.Оглоблина . Один з перших почав публікувати матеріали позасудових розправ ҐПУ-НКВД.
Загалом, Сергій Іванович автор понад 1300 публікацій, також вув редактором періодичних видань “Український історик”, “Наше минуле”.
Помер Сергій Іванович Білокінь під час проходження лікування у США - 14 квітня 2023.
1 липня 1948 р. - день народження
1971 р. - закінчення історичного факультету Київського державного університету ім.Шевченка
1974 р. - закінчення аспірантури на філологічному факультеті Московського державного університету ім. Ломоносова .
1978 р. - захист дисертації на здобуття ступеня кандидата філологічних наук. Тема дисертації - «Предмет і завдання літературознавчого джерелознавства».
1 грудня 1994 року - призначення радником патріарха Київського і всієї Русі-України Володимира Романюка.
2000 р. - захист дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук. Тема дисертації - «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр.: Джерелознавче дослідження»
2001 р. - член-кореспондент Української вільної академії наук
2002 р. - лауреат Шевченківської премії
2006 р. - дійсний член Української вільної академії наук
2007 р. - присвоєння звання заслуженого діяча науки і техніки України
2007 р. - академік Академії наук вищої школи України
2012 р. - присвоєння звання Почесний Професор “Києво-Могилянської академі”
2012 р. - підписання угоди та передача особистого книжкового зібрання до Наукової бібліотеки НаУКМА
Коротка бібліографія праць:
Іванна Синенька-Іваницька. К.: Медекол, 1997. 44 с.
Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр.: Джерелознавче дослідження. К., 1999. 448 с. 40 арк.
Механизм большевицкого насилия: Конспект исследования. К., 2000. 128 с. Тираж 125 прим.
"Музей України; Збірка П.Потоцького": Доба, середовище, загибель. Друге видання, повне. К., 2002. 251 с. 12 арк.
Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип. 3: Листи музейних діячів до Д.І.Яворницького. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. 740 с.
За участю: … С. Білоконя …
На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква: О.Пшонківський, 2005. 336 с.
Нові студії з історії большевизму, І-ІІІ. К., 2006. 312 с.
Музей України (Збірка П.Потоцького): Дослідження, матеріали. К., 2006. 476 с.
В обороні української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. К., 2006. 355 с.
Нові студії з історії большевизму, І-VІІІ. К., 2007. 412 с. Наклад 300 прим.
О. Анатолій Жураковський і київські йосифляни: Документальне дослідження. К., 2008. 119 с. 271850 зн.2009
На шляхах інституціоналізації: До соціальної історії гуманітарних наук в Україні, ХХ ст. У Київі: Видавець Остап Ханко, 2009. 40 с.: іл. 0, 75 арк.
Таранушенко С.А. Наукова спадщина: Харківський період. Дослідження 1918-1932 рр. / Упоряд. О.О.Савчук, С.І.Білокінь. Харків: Атос, 2009. 432 с. Наклад 300 прим.
Персональний сайт - www.s-bilokin.name
Колекція повністю представлена в електронному каталозі.
Паспорт колекції.
