Архівування публікацій
Репозиторії наукової літератури
Репозиторій - це відкритий онлайн-архів для збору, збереження та розповсюдження цифрових копій інтелектуальної продукції установи чи з певної дисципліни, що відповідає протоколу OAI (Open Archive Initiative). Відкритий доступ у науковий світ увійшов у двох формах. Однією з форм є «золотий» відкритий доступ, при якому автори роблять свої публікації вільно доступними для читачів у повністю відкритих «золотих» журналах або у гібридних журналах, що базуються на передплаті, але також вміщують статті з відкритим доступом. Інша форма - "зелений" відкритий доступ. Репозиторії - це форми зеленого відкритого доступу, в яких автори самостійно архівують свої публікації у сховищах установ чи предметів, таких як arXiv або PubMed Central. Автори можуть депонувати статті, опубліковані традиційним видавцем, але не у журналі відкритого доступу. Ця дія самоархівування дозволена лише в тому випадку, якщо автори мають право поширювати свою роботу в електронному вигляді за умов, визначених політикою видавця.
В НаУКМА існує власний інституційний репозиторій - Електронний архів Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Політика видавців щодо само архівування
Якщо автор публікує статтю в традиційному журналі за передплатою, цього автора просять підписати договір про авторське право, який передає деякі або всі авторські права цьому видавцю. Автори повинні дотримуватися своїх прав, поки вони надсилають свою роботу видавцеві. 82% видавців у всьому світі дозволяють авторам зберігати копію своєї роботи у архівах. Веб-сайт SHERPA / ROMEO Publisher copyright policies & self-archiving надає список політик видавців та журналів, в якому можна знайти умови само архівації. Щоб ефективно використовувати SHERPA / ROMEO та уникнути будь-яких порушень авторських прав, важливо знати, яку версію дозволено депонувати: препринт - це версія документа перед експертним переглядом; постпринт - це версія статті після експертного огляду, з внесеними доправками; авторська копія – машинопис рецензованої остаточної версії документу; а версія видавця - PDF-файл, створений видавцем.
Репозиторії забезпечують читачів негайним доступом до результатів досліджень, з вільним доступом та найменшим обмеженням авторських прав. Перший у своєму роді відкритий архів препринтів, arXiv був створений в 1991 році для фізичних, математичних досліджень та досліджень з інформаційних технологій. Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х інституційні репозиторії, а також предметні репозиторії набирали обертів. Архівні препринти мають багаторічну історію з arXiv, bioRxiv, та CogPrints, але останніми роками спостерігається зростання послуг для препринтів від Центру відкритих наук (Center for Open Science), таких як AgriXiv, AfricArxiv, EarthArxiv. Глобальний директорій репозиторіїв відкритого доступу (OpenDOAR) показує, що на даний момент у всьому світі існує понад 5340 репозиторіїв.
Політика Відкритого Доступу на інституційному та національному рівні була встановлена разом з цим рухом, і в даний час вони досить добре визріли в багатьох регіонах. Організації, що фінансують, також прийняли політику Відкритого Доступу, щоб їхні спонсорські дослідження стали доступними для громадськості, які є платниками податків і, отже, власниками державних досліджень. (Див. ROARMAP щодо політики Відкритого Доступу по всьому світу). Для більшості організацій, що фінансують, та значної частини науково-дослідних установ обов'язковим є само архівування результатів досліджень, опубліковане афілійованим автором або спонсорованим дослідником. Залежно від дисципліни може знадобитися період ембарго перед самостійним архівуванням публікації; цей період може варіюватись від 6 до 36 місяців, до цього часу публікація повинна зберігатися у відкритому сховищі. SHERPA / ROMEO вказують цей період ембарго для окремих журналів, але гарною звичкою для науковця має стати перевірка веб-сайту видавця перед подачею рукопису в журнал.
Детальніше: Препринти [Презентація]
