Шульгин Олександр (народився 30 липня 1889, с. Софине Хорольського повіту Полтавської губернії, помер 4 березня 1960, м. Париж, Франція) – український державний, громадський, культурний діяч, історик, політолог.
По материнській лінії походив із сім’ї вченого-історика Я. М. Шульгина. Своє раннє дитинство (1893 – 1899 рр.) провів у місті Єлисаветграді. Закінчивши з медаллю Першу київську гімназію, продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1910 – 1915). Водночас був заступником голови Київського земляцтва, одним із керівників організованого тут С. Єфремовим Товариства українських поступовців. Після Лютневої революції 1917 року Олександр Шульгин повернувся до Києва, де одразу поринув у вир національно-визвольної боротьби. З кінця березня 1917 року – член ЦК Спілки українських автономістів-федералістів, входить до складу Української Центральної Ради, пізніше – до Малої Ради. З липня 1917 року О. Шульгіна обирають Генеральним секретарем міжнародних справ УЦР. У найскладніший період діяльності Української Центральної Ради йому вдалося досягти певних успіхів у дипломатичних зносинах з країнами Антанти і домогтися визнання ними незалежної УНР. В період правління П. Скоропадського Олександр Шульгин був співробітником Міністерства закордонних справ, а з липня 1918 року – послом Української держави в Болгарії. Упродовж 1919 – початку 1920 років у складі делегації УНР брав участь у роботі Паризької мирної конференції. А восени 1920 року очолював делегацію УНР на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві. Відтоді і до 1939 року він репрезентував державний центр УНР в еміграції перед різними організаціями Ліги Націй. У 1923 – 1927 роках Олександр Шульгин жив і працював у Празі, пізніше – в Парижі, викладав історію і філософію в Українському вільному університеті і Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. У 1926 – 1936, 1939 – 1940, 1941 – 1946 роках був міністром закордонних справ УНР у вигнанні.
Після 1946 року Олександр Якович займається історичною наукою. Йому належать монографії, статті, підручники, зокрема «Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи» (1918), «Нариси з новітньої історії Європи» (1925), «Україна і червоний кошмар» (1927), «Уваги до історії розвитку ранішнього капіталізму» (1928), «Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині» (1934), «Державність чи Гайдамаччина?» (1934).
На схилі життя О. Шульгин писав мемуари, які друкувала мюнхенська «Українська літературна газета». У них, в розділах «Нове заслання», «Родинне життя», «Приятель батьків – А. І. Михалевич», «Я буду істориком», «Український театр в Єлисаветі», відображено інгульську сторінку життя Шульгиних. У березні 1960 року Олександр Шульгин помер у Парижі, похований у м. Сарселі, Франція.
Колекція почала надходити до фондів наукової бібліотеки НаУКМА влітку 2021 року. Станом на 1.01.2024 р., налічує 741 прим. / 669 назв друкованих видань і чисельні архівні документи.
Публікації в журналах та збірниках
- Зятьєв С. Сьогодні народився Олександр Шульгин – дипломат УНР, що заявив про Україну на весь світ [електронний ресурс] / Сергій Зятьєв // АрміяInform. - 2020. - 30 липня.
- Шевелєва М. Олександр Шульгин – провідник українського інтересу у світі [електронний ресурс] / Мар'яна Шевелєва // Український інтерес. - 2022. - 11 серпня.
- Акинджи Е. Олександр Шульгин: щаблі діяльності на науково-педагогічній ниві / Емре Акинджи // Етнічна історія народів Європи : збірник наукових праць / Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - Київ, 2013. - Вип. 39. - C. 67-71.
- Городня Н. Д. Олександр Шульгін (1889-1960) як представник нової генерації української національної еліти першої половини ХХ століття / Н. Д. Городня // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2005. - Вип. 80-81. - С. 10-13.
- Шульгин (Шульгін) Олександр Якович (1889-1960) // Державотворці. Полтавці – видатні діячі української революції 1917-1921 рр. : біобібліографічний довідник / [упоряд. Н. М. Требіна] ; Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. - Полтава, 2017. - Вип. 2. - C. 36-39.
- Любченко В. Б. Київські Шульгіни: національно розділена родина в історії України / В. Б. Любченко // Українська біографістика. - 1999. - Вип. 2. - С. 153-162.
- Стаднюк, Тетяна. Олександр Якович Шульгин і українське державотворення / Тетяна Стаднюк // Етнічна історія народів Європи : збірник наукових праць / Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - Київ, 2000. - Вип. 7. - С. 40-45.
Колекція повністю представлена в електронному каталозі.
Паспорт колекції.
